- роздвоєння
- —————————————————————————————роздво́єнняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
роздвоєння
Смотреть что такое "роздвоєння" в других словарях:
роздвоєння — я, с. 1) Дія за знач. роздвоїти і стан за знач. роздвоїтися. 2) Місце, де що небудь роздвоїлося (у 1 знач.); роздвоєна частина чого небудь … Український тлумачний словник
подвоєння — я, с. 1) Дія за знач. подвоїти і подвоїтися. 2) рідко. Те саме, що роздвоєння 1). 3) лінгв. Те саме, що редуплікація … Український тлумачний словник
роз'їзд — у, ч. 1) Дія за знач. роз їжджати. 2) Дія за знач. роз їжджатися 3). 3) Невеликий кінний загін для розвідки, охорони або зв язку між військовими частинами. 4) Роздвоєння одноколійної залізниці, яке дає можливість розійтися зустрічним поїздам,… … Український тлумачний словник
губа — I и/, ж. 1) Кожна з двох шкірно м язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. || Рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. •• За/яча губа/ мед. природжене ненормальне… … Український тлумачний словник
двійник — а/, ч. 1) Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. || Друга половина за уявного роздвоєння особи. 2) перен. Ідейно і духовно споріднений. 3) тільки мн. Спарені предмети. || мисл. Те саме, що б юксфлінт … Український тлумачний словник
роздвій — во/ю, ч., діал. Роздвоєння … Український тлумачний словник
розсоха — и, ж. Розгалуження двох гілок, відростків на дереві, роздвоєння на кінці якого небудь предмета … Український тлумачний словник
розтік — току, ч. 1) Місце роздвоєння основного русла річки. || Водяний потік, що відокремився від основного русла. 2) рідко. Місце розгалуження або перетину доріг, вулиць; роздоріжжя, перехрестя … Український тлумачний словник
стрілка — и, ж. 1) Зменш. пестл. до стріла 1). •• Як стрі/лка бі/гти дуже швидко, стрімко бігти, мчати і т. ін. 2) Тонка вузька пластинка з загостреним кінцем, яка обертається на осі та показує час, напрям і т. ін. на шкалі вимірювальних приладів. 3) Знак… … Український тлумачний словник
заячина — ни, ж. Пр. М ясо зайця. Заяча ворга (заяча губа; роздвоєння верхньої губи); На заячий скок (дуже мало); Заяча душа (несмілива, боягузлива людина); Заяча коничина (заяча конюшина) … Словник лемківскої говірки
